17 травня 2022 року, на 95 році життя відійшла у вічність Дегтярьова Ніна Іванівна, колишній професор кафедри ботаніки (нині – кафедри біології та методики навчання біології) Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка.
Дегтярьова Ніна Іванівна зробила величезний внесок у розбудову та розвиток кафедри, природничо-географічного факультету, університету, української освіти й науки. Людина доброї душі, талановитий науковець, прекрасний педагог, який користувався високим авторитетом і повагою серед колег та студентів – це далеко не весь перелік якостей і добрих справ, які залишаться у наших спогадах.
Ніна Іванівна Дегтярьова народилася 15 березня 1928 року у Путивльському районі Сумської області. Вищу освіту отримала у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка (1948–1953 рр.), який закінчила з відзнакою, отримавши кваліфікацію біолога-ботаніка. Згодом, працюючи викладачем на кафедрі природничих дисциплін Вінницького педінституту ім. М. Островського, навчалася в аспірантурі Київського університету, і у 1959 р. захистила дисертацію на тему «Особенности роста и развития махорки при рядовом и квадратно-гнездовом способах размещения растения» та здобула науковий ступінь кандидата біологічних наук. У 1961 р. на виконання вимог міністерства освіти щодо посилення кадрового складу кафедр природничого факультету Сумського педінституту випускниками класичних університетів з науковими ступенями Н. І. Дегтярьову було призначено на посаду завідувачки кафедри ботаніки, яку вона обіймала до 1976 р. включно. Слід зазначити, що тоді було прийняте рішення перевести природничий факультет до міста Глухова з формулюванням «з метою підсилення найстарішого в області навчального закладу – Глухівського державного педінституту». І саме доцент Н.І. Дегтярьова разом зі своєю колегою доцентом І.Х. Сухарєвою у ЦК Компартії СРСР врегулювали це питання на користь Сумського педінституту.
Протягом 1961–1964 рр. Н. І. Дегтярьова викладала ботаніку і дарвінізм, а з 1965 р. стала викладати новий курс «Генетика з основами селекції», оскільки мала деякі базові знання, отримані під час навчання в університеті. Передували цьому загально відомі події: у грудні 1964 р. після Пленуму ЦК КПРС, на якому було «реабілітовано» генетику, були означені конкретні заходи, спрямовані на відновлення генетики в системі Академії наук СРСР і УРСР. У 1965 р. генетику повернули до навчальних програм біологічних спеціальностей класичних університетів і включили до навчальних програм підготовки вчителів біології педагогічних інститутів, у 1966 р. до навчальних програм з біології середніх загальноосвітніх шкіл був введений курс загальної біології, одним з розділів якого став курс «генетика і селекція». Але, зі зрозумілих причин, вчителі біології всього Радянського Союзу виявилися неготовими до викладання цього курсу. Для вирішення цієї проблеми з 1966 року при кафедрі генетики Московського державного університету стали систематично проводити курси підвищення кваліфікації викладачів генетики університетів та педінститутів. На такі курси у 1966 р. була направлена й Н. І. Дегтярьова. Протягом семестру вона слухала лекції провідних вчених-генетиків, М. В. Тимофєєва-Ресовського, М. П. Дубініна, В. М. Столєтова, Б. Л. Астаурова та ін., пройшла дрозофільний і цитогенетичний практикуми. Закінчивши курси Н. І. Дегтярьова вперше за наказом Міністерства освіти УРСР як єдиний у регіоні фахівець провела підготовку з генетики вчителів Сумської області й частково сусідніх областей. Такі курси підвищення кваліфікації учителів потім стали регулярно проводитися нею аж до 90-х років.
Оволодівши методиками розведення і схрещування дрозофіли, аналізу гібридних поколінь, Ніна Іванівна ввела відповідні розділи у лабораторні заняття з «Генетики з основами селекції», для чого створила кафедральну колекцію ліній дрозофіл, яка існує й донині та використовується на лабораторних заняттях загального курсу «Генетика з основами селекції» та спецкурсу «Генетичний аналіз». Методичним забезпеченням викладання курсу «Генетика з основами селекції» став написаний нею «Лабораторний і польовий практикум з генетики». Перше україномовне видання цього навчального посібника з грифом Міністерства освіти УРСР відбулося у 1973 р., а у 1979 р. за клопотанням перед Міністерством освіти СРСР викладачів генетики з інших республік посібник був перевиданий російською мовою. Слід зазначити, що «Лабораторний і польовий практикум з генетики» Н. І. Дегтярьової й наразі не втратив своєї актуальності і активно використовується, про що свідчать посилання на нього як на першоджерело у сучасних науково-методичних публікаціях. Крім того, Н. І. Дегтярьова є співавтором державних навчальних програм «Учебно-полевая практика по генетике» (1975), «Генетика з основами селекції» (1991).
Проведена у 1966 р. велика навчально-методична робота з учителями визначила педагогічне спрямування усієї подальшої наукової діяльності Н. І. Дегтярьової, змістом якої стало вдосконалення теоретичної та методичної підготовки учителя-біолога у педвузі. За її авторства у 1976 р. був виданий, а у 1984 р. перевиданий посібник для вчителів «Лабораторные занятия и экскурсии по общей биологии», що мав Гриф Міністерства освіти УРСР і у 1977 р. за результатами конкурсу від Республіканської Ради Педагогічного товариства УРСР отримав «Почесну грамоту». З 70-х до 90-х рр. Н. І. Дегтярьова була членом науково-методичних рад Міністерств освіти УРСР та СРСР, у комісії з загально-біологічних дисциплін представляла викладачів генетики від усіх педінститутів Радянського Союзу. У 1976 р. вперше серед викладачів педінститутів виступила з доповіддю «Генетика в школі та педвузі» на ІІІ з’їзді генетиків і селекціонерів України (м. Київ), а у 1977 р. – на ІІІ з’їзді «Всесоюзного общества генетиков и селекционеров им. Н. И. Вавилова» (м. Ленінград). У 1982 р. нею була опублікована монографія «Теоретические основы содержания общебиологической подготовки учителя-биолога в пединституте». Як член всесоюзного товариства «Знання» з 1958 р. Н. І. Дегтярьова активно пропагувала наукові знання з генетики та селекції серед населення України, а у 1967 р. у складі всесоюзної групи лекторів-пропагандистів читала лекції про досягнення селекції рослин у СРСР для спеціалістів сільського господарства Німецької демократичної республіки.
Загалом Н.І. Дегтярьова має понад 100 наукових і науково-методичних праць. У 1988 р. їй було присуджене вчене звання професора. З посади професора кафедри ботаніки Сумського державного педагогічного університету у 2005 р. вона вийшла на заслужений відпочинок.
Царство небесне і вічна пам’ять!
Колектив кафедри біології та методики навчання біології й усього природничо-географічного факультету висловлює глибокі співчуття рідним та близьким покійної.